Здається, чим більше приймається антикорупційних законів в Україні, тим абсурдніше виглядає ситуація з їх застосуванням і, відповідно, реальним покаранням корупціонерів. На підтвердження даної тези проаналізуємо показники офіційної статистики.

У 2012 р. (відомості до 20 листопада) спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції було направлено до суду 5 088 адміністративних і кримінальних проваджень.  До відповідальності (кримінальної та адміністративної) притягнуто 1 516 осіб, тобто в 3,5 рази менше¹. У тому ж році було виявлено на 40 % менше злочинів у сфері службової діяльності, ніж у 2011 р.

У 2013 р. спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції було направлено до суду 4 513 адміністративних і кримінальних проваджень, що на 12 % менше, ніж у попередньому році. За результатами направлених до суду протоколів про адміністративні корупційні правопорушення до відповідальності притягнуто 1 696 осіб. За рік за вчинення корупційних злочинів засуджено всього 799 осіб, із них 74 - до позбавлення волі (тобто тільки 9 % від загальної кількості засуджених). Загальна сума збитків, завданих кримінальними корупційними правопорушеннями, становить 268,8 млн. грн., із них відшкодовано тільки 10 %, що складає 28,6 млн. грн².

У 2014 р. спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції було направлено до суду 4 805 адміністративних і кримінальних проваджень, що на 6 % більше, ніж у попередньому році, але на 6 % менше, ніж у 2012 р³ .

За результатами направлених до суду протоколів про адміністративні корупційні правопорушення до відповідальності притягнуто 1 914 осіб (штраф). Серед них відсутні народні депутати, депутати Верховної Ради АР Крим, депутати обласної ради, посадові особи органів місцевого самоврядування 1-2 категорії, працівники прокуратури. Тільки одного правопорушника було виявлено у 2014 р. серед українських професійних суддів і співробітників СБ України.

Завдяки накладеним штрафам держава “збагатилась” аж на 605 688 грн. (для порівняння: у 2012 р. сума накладених штрафів 2 104 066 грн., у 2013 р. – 1 100 514 грн.). До 92 осіб було застосовано конфіскацію. Звільнено з посад 273 особи. Найбільша група корупціонерів представлена депутатами сільських, селищних, міських, районних рад – 37 %.

Щодо кримінальних корупційних правопорушень, то у 2014 р. до суду з обвинувальним актом було направлено 2381 кримінальних провадження. Із них перше місце – 43 % (1038) складають злочини, передбачені ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, до зміни КК України – одержання хабара). Більшість цих злочинів було виявлено працівниками органів внутрішніх справ (76 %), СБ України виявила 18 % таких суспільно небезпечних діянь, органи прокуратури – 4 %, хоча відповідно до ст. 216 КПК України і п. 1 розд. ХІ, досудове розслідування щодо кримінальних правопорушень, вчинених суддями та працівниками правоохоронних органів, проводять слідчі органів прокуратури.

Якщо проаналізувати звітність судових органів, то вироки набрали законної сили щодо 491 особи, з них тільки 445 було засуджено і 11 виправдано. Які ж міри покарання були призначені винним за цією статтею? 134 особам було призначено найбільш м’який вид покарання - штраф, 263 особи звільнено від покарання з випробуванням. Позбавлення волі на певний строк отримала 41 винна особа (із них одного засуджено на строк від 10 до 15 років). Конфіскацію майна як додатковий вид покарання застосовано до 41 особи.

Отже, на прикладі однієї статті можна прослідкувати, як в нашій державі виконується принцип невідворотності покарання: у 2014 р. правоохоронними органами було зареєстровано 1683 злочинів за ст. 368 КК України, повідомлення про підозру вручено 1114 особам, з обвинувальним актом до суду було направлено 1038 справ, засуджено 445. А закрито за цією статтею 1720 кримінальних проваджень!

В кагорту “недоторканих” за одержання хабара знов увійшли народні депутати, депутати Верховної Ради АР Крим, депутати обласної ради, посадові особи органів місцевого самоврядування 1-2 категорії і співробітники СБ України. Жоден із них не був притягнений до кримінальної відповідальності за ст. 368 КК України.

Якщо врахувати всі кримінальні корупційні правопорушення, то згідно звітності Ф. №1 – КОР, у 2014 р. народні депутати та депутати Верховної Ради АР Крим були законослухняними громадянами. Тільки 1 особа органів місцевого самоврядування 1-2 категорії, 1 депутат обласної ради, 2 працівники прокуратури і 3 співробітника СБ України вчинили кримінальні корупційні правопорушення.

У державі зі всеосяжною корупцією кількість офіційно виявлених корупційних злочинів і адміністративно караних правопорушень із року в рік зменшується або залишається на тому самому рівні, хоча, за даними М. І. Хавронюка кількість державних службовців в Україні з 2002 по 2011 рр. збільшилася на 23,5 %, а кількість посадових осіб місцевого самоврядування – на 32 %⁴. І це все відбувалось на тлі загального скорочення населення України. Альтернативні джерела інформації (опитування громалян, аналіз економічних і соціальних показників тощо), численні міжнародні рейтинги свідчать про цілком іншу ситуацію.

Оскільки корупційним правопорушенням притаманний найвищий ступінь латентності, наявні статистичні дані є лише віддзеркаленням “бажання” реальних перетворень і підтверджують тезу про тотальну імітацію боротьби з корупцією. Отже, без кардинальної зміни системи кримінальної юстиції і головних її “гвинтиків” стають неможливими будь-які зрушення у сфері мінімізації корупційних проявів. А поки триває параліч вітчизняних правоохоронних органів абсолютна більшість фактичних злочинців залишаються безкарними.

© Олена Шостко, 31 березня 2015 р. (Передрук матеріалів сайту вітається із зазначенням слів «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» та веб-адреси  www.nocorrupt.com)

Примітки: