Ще до ратифікації Україною Конвенції ООН проти корупції (2003 р.) доволі велика кількість осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, постійно або тимчасово перебували у стані конфлікту інтересів, за що не було встановлено жодної юридичної відповідальності. Як наслідок, втрачалась суспільна довіра до таких осіб, органу влади, та й спотворювався сам інститут державної служби в цілому.
У новому закону України «Про запобігання корупції» (2014 р.) були чітко окреслені правові механізми запобіганню конфлікту інтересів.

По, перше, в законі визначено такі види конфлікту інтересів:
- потенційний (коли у особи є приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або ж на вчинення чи не вчинення дій);
- реальний (суперечність між приватним інтересом особи та її повноваженнями, що впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або ж на вчинення чи не вчинення дій).
При цьому, приватним інтересом може бути будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками.

У разі, якщо потенційний або реальний конфлікт інтересів все ж таки виник, особа зобов'язана:
1) не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про наявність у неї такого конфлікту повідомити безпосереднього керівника або НАЗК;
2) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах відповідного конфлікту;
3) здійснити заходи щодо їх врегулювання.

Існують заходи як зовнішнього, так і самостійного врегулювання конфлікту. Самостійно врегулювати конфлікт можливо шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих документів безпосередньому керівнику або НАЗК.

Заходами зовнішнього врегулювання є:
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
3) обмеження доступу особи до певної інформації;
4) перегляду обсягу службових повноважень особи;
5) переведення особи на іншу посаду;
6) звільнення особи.

Застосування кожного зовнішнього заходу можливе лише за наявності умов, визначених Законом "Про запобігання корупції" (див. ст.ст. 30-34)

Можливо, пам'ятаєте ситуацію з Олександром Бабіковим? Наочний приклад конфлікту інтересів, підтверджений НАЗК. До призначення на посаду першого заступника директора ДБР О. Бабіков був адвокатом  експрезидента-втікача Віктора Януковича. Розслідування у справі В. Януковича здійснює Третій слідчий відділ ДБР. Саме цей відділ входив до управління, підпорядкованого О. Бабікову. У цьому полягає потенційний конфлікт інтересів.

Ще одним прикладом конфлікту інтересів, зафіксованим НАЗК, є використання депутатського мандата в інтересах власної компанії нардепом Олександром Герегою. У чому суть порушення?

У квітні 2020 р. до Києва з КНР прибув літак з вантажем, замовлений компанією «Епіцентр К» (одним із кінцевих бенефіціарних власників якої є Олександр Герега). Серед доставленого товару були одноразові медичні маски та медичний одяг, захисні окуляри та інші протиепідеміологічні товари.

Надалі з офіційної поштової адреси депутата Верховної Ради Гереги були надіслані листи Київському міському голові Віталію Кличку, міському голові Дніпра Борису Філатову та міському голові Харкова Геннадію Кернесу з комерційною пропозицією придбання захисних масок, костюмів та інших засобів захисту.

Отже, ці дії народний депутат Олександр Герега вчинив в умовах реального конфлікту інтересів.