СЛУЖБА СТВОРЕННЯ ПРОБЛЕМ АБО ОДИН КЕЙС ВІД ДМС В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
…4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; …
(Стаття 2 Закону «Про громадянство України»)
Конституція України визначає право на зміну громадянства як одне з фундаментальних прав громадянина (Ст. 25 Конституції України). Здавалося б, реалізація цього права не повинна викликати ані найменших труднощів. Але у Харкові окремі представники ДМС України вважають інакше. Досить показовим є приклад, який наводиться нижче.
Громадянин України харків’янин Р., який постійно проживав і проживає в Україні, навчався в університеті, має постійну роботу в Харкові, кілька років тому вирішив реалізувати своє право на зміну громадянства і в 2014 році Р. отримав громадянство Литовської Республіки.
Після зміни громадянства Р. вирішив залишитися жити в Україні.Чотири роки зусиль пішло на те, щоб ДМС України почала процедуру припинення громадянства України. Нарешті у листопаді 2018 року вийшов указ Президента України про припинення громадянства Р. шляхом втрати (ст. 19 Закону України "Про громадянство"). Про факт припинення громадянства України громадянинові Р. було надано довідку про припинення громадянства України встановленого зразка.
Р. залишилось документально оформити своє постійне проживання в Україні, однак з боку Державної міграційної служби України харків’янин Р., тепер вже громадянин Литви,зустрів безпрецедентний, іноді навіть агресивний спротив, який полягав, у першу чергу, в категоричній відмові прийняти та розглянути надані документи.
Необхідні документи згідно з переліком, зазначеним у Постанові Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» (надалі – «Постанова №321») та вказаним на офіційному WEB-сайті Державної міграційної служби України, громадянин Р. приніс особисто до ГУ ДМС України в Харківській області, однак в їх прийомі було усно відмовлено, причому, різні співробітники наводили різні причини та відмовки, не дивлячись на те, що громадянин Р. просив хоча б поглянути на норми законів та нормативних актів з цього питання. Відповіді були на кшталт: «Це все не те», «Це вас не стосується», «А ми робимо тільки так.», «Вам потрібно виїхати.», «Вам необхідно отримати дозвіл на імміграцію.», «А як ви взагалі в’їхали в Україну?» тощо.
Жодного обгрунтування, що базувалося б на нормативно-правових актах, працівники ГУ ДМС України в Харківській області не змогли надати. Схоже, що ситуація з громадянином Р. виглядає незрозумілою для представників міграційної служби, тому вони вирішили взагалі не приймати ніяких рішень і навіть не брати документів для розгляду.
А між тим ситуація з громадянином Р. досить чітко описана у нормах чинного законодавства. Зокрема, п.17 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, із змінами та доповненнями, (далі – Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») передбачає, що іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, і, таким чином, перебувають в Україні на законних підставах.
Тепер це законне перебування громадянина Р. в Україні потрібно правильно оформити.
І у цьому випадку закон встановлює чіткі та зрозумілі приписи, а саме -
Згідно з пп.1, 2 ст. 5Закону України «Про правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства»:
1. Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.
2. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині сімнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
Здавалося б, працівники ГУ ДМС України в Харківській області мали б зрадіти тому, що чинне законодавство чітко і недвозначно врегулювало існуючу ситуацію, та оформити посвідку на постійне проживання для харків’янина Р. Тим більше, що у п.19 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства» зазначено, що органам державної влади заборонено вимагати від іноземців або осіб без громадянства, членів їхніх сімей, роботодавців та інших осіб будь-які інші документи або відомості, не визначені цією статтею, для видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.
Не звертаючи уваги на правила, встановлені Постановою №321, працівники ДМС продовжували наполягати, щоб Р. здійснив іміграцію, тобто спочатку виїхав з України, потім отримав дозвіл на іміграцію і подав копію рішення про надання дозволу на іміграцію для отримання посвідки на постійне проживання. У той же час п.34 Постанови № 321 абсолютно ясно вказує, що для оформлення посвідки іноземцям, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території, замість рішення про надання дозволу на іміграцію, подається довідка про припинення громадянства України встановленого зразка, видана територіальним органом/ територіальнимпідрозділом ДМС.
Довелося громадянину Р. звернутися за захистом свого права до суду.
Отже, на сьогоднішній день ситуація виглядає наступним чином:
-
Громадянин Р. звернувся з позовом до суду про визнання неправомірними дій ГУ ДМС України в Харківській області та з вимогою зобов’язати останнє прийняти документи до розгляду. Лише прийняти! Цей позов у суді першої інстанції було вирішено на користь громадянина Р.
-
ГУ ДМС України в Харківській області оскаржило це рішення в апеляційному суді. Тобто державна установа просить зафіксувати у судовому рішенні своє право не приймати документи до розгляду!
-
Співробітники ГУ ДМС України в Харківській області не можуть або не хочуть навіть зрозуміти, як можна стати іноземцем, постійно проживаючи в Україні, хоча чинне законодавство досить чітко регулює подібні ситуації.
-
Співробітники ГУ ДМС України в Харківській області, усно стверджуючи, що громадянин Р. незаконно проживає в Україні, не можуть послатися на норми законодавства, що підтверджує начебто незаконне проживання громадянина Р. в Україні та не змогли, при явному бажанні, оформити протокол про нелегальне проживання в Україні за відсутності підстав для цього.
Виникає питання: чи відповідають своїй посаді державні службовці, які не знають законів і навіщо вони створюють проблеми там, де їх немає?
Одним із ключових питань було наступне: чи надавати спеціальні повноваження щодо захисту викривачів Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або НАЗК? Було висловлено також думку про необхідність створення окремого уповноваженого органу захисту викривачів.
Міжнародний експерт також зауважила, що ми живемо в епоху прозорості. Є хороші і погані сторони цього, інколи важко отримати правильний баланс між особистим життям і необхідністю боротьби з інституційною корупцією. Введення захисту викривачів є частиною такого балансу.
Модераторами зустрічі виступили Олена Шостко та Оксана Нестеренко (“Всеукраїнська ліга правників проти корупції”). В обговоренні взяли участь більше 20 фахівців, серед яких — адвокати, громадські активісти, експерти в сфері кримінального та кримінально-процесуального права, фахівці в сфері запобігання корупції, а також науковці.
А. Тарасенко ознайомив присутніх також із справою одеського волонтера-програміста Івана Яні, який працював з відкритими державними даними і пізніше був звинувачений у зламі сайту Міністерства юстиції. 
