Щоденник
Заява ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»
27 жовтня 2020 р. Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними низку антикорупційних положень українського законодавства, зокрема, кримінальну відповідальність щодо електронного декларування (ст. 366-1 Кримінального кодексу України), унеможливив публічний доступ до електронних декларацій чиновників, скасував основні повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції (повноваження щодо перевірки декларацій та моніторингу способу життя суб’єктів декларування, здійснення моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, складання протоколів про адміністративні порушення, пов’язані з корупцією).
У цьому зв’язку хочемо підкреслити наступне. Корупційні правопорушення є одним із основних джерел неправомірного збагачення. Вони є тими таємними угодами, які дуже складно виявити, однак їх результат, зазвичай, є очевидним – збагачення. Для виявлення фактів незаконного збагачення наділених владою осіб, невідповідності їх статків, витрат офіційно отриманим доходам, створюється відкритий реєстр електронних декларацій . Система декларування для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування спрямована саме на зміцнення тих цінностей, що ґрунтуються на заохоченні етичної поведінки і доброчесності. Електронні декларації можуть також слугувати захистом для посадовців від необґрунтованих звинувачень.
Отже, усуваючи кримінальну відповідальність за декларування завідомо недостовірних відомостей або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації, а також закриваючи доступ до Єдиного реєстру електронних декларацій, скасовуючи важливі повноваження НАЗК, Конституційний Суд України сприяє подальшому безкарному поширенню корупційних практик, які порушують основні конституційні засади щодо дотримання прав і свобод громадян, дискредитують політичні, економічні реформи, призводять до ще більшої недовіри громадян до владних інституцій.
Зауважимо, що підзвітність всіх державних органів – засадничий принцип існування будь-якої демократичної держави, а електронне декларування є однією з важливих перепон на шляху поширення корупції. Саме цей підхід мав би захищати Конституційний Суд України, діючи як в інтересах усього суспільства та безпеки держави, так і в інтересах кожного громадянина.
Замість цього без належного обґрунтування було ухвалене рішення, яке одразу викликало бурхливі дискусії в юридичній спільноті. Хоча обговорення рішення КСУ ще триває, однак вже зараз маємо його негативні наслідки на антикорупційні процеси в Україні. Це рішення суттєво підриває довіру європейських партнерів щодо спроможності нашої держави поставити інституційні бар’єри на шляху поширення корупційних практик. Більш того, це рішення може бути деструктивним і для вирішення інших важливих питань державного і правового характеру.
Слід відзначити, що й інші рішення Конституційного Суду України вже приводили раніше до шкідливих наслідків. Зокрема, рішення про розширення повноважень Президента України В.Ф Януковича у 2010 році призвело до узурпації влади, а рішення про розпуск Верховної Ради у 2019 році мало наслідком монополізацію влади однією партією з подальшим припиненням багатьох важливих для суспільства і держави реформ.
Заява ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»
Президент України Володимир Зеленський продовжує вкорінювати у суспільну свідомість популістські гасла, які не мають нічого спільного із реальною діяльністю щодо мінімізації корупційних правопорушень, а тому вони тільки підтримують хибні стереотипи щодо легких шляхів подолання цього явища.
Саме формулювання питання для всеукраїнського опитування «Чи потрібно запровадити довічне ув’язнення за корупцію в особливо великих розмірах?» є юридично безграмотним.
Це питання передбачає встановлення санкції у вигляді довічного ув’язнення «за корупцію». По-перше, у Кримінальному кодексі України немає злочину «корупція», а є кримінальні корупційні правопорушення (злочини). Ці злочини відрізняються один від одного, іноді ці відмінності є досить суттєвими. По-друге, якщо ми говоримо про запровадження конкретної санкції, вона має стосуватись конкретної диспозиції норми права, що встановлює відповідальність за конкретний злочин.
Зазначимо, що вже у передвиборчій програмі кандидата на пост Президента було закладено нездійснене антинаукове популістське гасло - не боротьба з корупцією, а перемога над нею! Корупція притаманна будь-якій державі, однак її розміри і негативні впливи - різні. Спочатку потрібно працювати над тим, щоб обмежити її розповсюдження. Кримінально-правові засоби є тільки доповненням комплексного підходу і не можуть самі собою «побороти» корупцію.
Загальновідомо, що потенційних порушників закону стримує не жорстокість покарання, а його невідворотність. Проблема знаходиться, перш за все, в неефективному правозастосуванні норм антикорупційного законодавства. Наприклад, у 2019 р. за вчинення кримінальних корупційних правопорушень, покарання у виді позбавлення волі на певний строк одержало лише 7.6% засуджених за них. Тому спочатку слід провести такі реформи, які унеможливлять вибіркове правосуддя.
Отже, можемо констатувати, що вкидання у суспільний простір такого роду питання є нічим іншим як відволіканням уваги з провальної роботи президентської управлінської вертикалі щодо подолання корупції і маніпулюванням свідомості.
Верховний Суд відмовив у задоволенні позовних вимог колишньому очільнику ГУ ДМС в Харківській області
З моменту свого створення у 2014 році ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» у процесі статутної діяльності дійшла висновку, що значна частина адміністративних послуг в Україні надається споживачам через посередницькі комерційні фірми, які існують і діють тільки завдяки своїм тісним корупційним зв’язкам зі службовими і посадовими особами Державної міграційної служби України. Через фірми-посередники (турагенства, консалтингові, юридичні фірми) швидко, але за додаткову плату, можна "вирішити" проблеми, пов'язані з запрошенням іноземців в Україну, отриманням закордонного паспорта або посвідки на проживання для іноземців, одержанням громадянства України, тощо.
Починаючи із 2015 року громадська організація публікує серію матеріалів щодо фірм-посередників та їх можливих корупційних зв’язків із представниками міграційної служби в Харківській області. За інформацією, наданою нашою громадською організацією, відбулося порушення трьох кримінальних проваджень щодо фірм-посередників та посадових осіб ДМС України, які пізніше були закриті.
ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» також активно повідомляла правоохоронні органи України, Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, Адміністрацію Президента України про нагальні проблеми у цій сфері. Втім, більшість державних органів пересилало заяви до ДМС України. А відповіді керівників ДМС мали характер «відписок».
Правоохоронні органи Харківської області так і не спромоглися відповісти на головне питання: чи можна прискорено одержувати закордонні паспорти через фірми-посередники без корупційних зв’язків із посадовими і службовими особами міграційної служби? Подальші порушені кримінальні справи проти заступниці Голови ДМС України Д. Пімахової (https:// https://www.slovoidilo.ua/2018/02/21/novyna/polityka/staly-vidomi-detali...), викриття організованої групи в Києві (https://espreso.tv/news/2018/02/08/nacpoliciya_vykryla_visim_posadovciv_dms_yaki_torguvaly_biometrychnymy_pasportamy) надали очевидну відповідь на це питання. Однак кримінальні провадження, порушені як за заявами нашої громадської організації, так і окремих небайдужих харків’ян, які стикались з очевидними корупційними схемами, були закриті.
Замість того, щоб критично розібратись у фактах, які були оприлюднені громадською організацією і провести справжні ефективні перетворення у підвідомчій службі, 16 січня 2016 начальник ГУ ДМС в Харківській області В.В. Гузь звернувся до суду із позовом до ГО "Всеукраїнська ліга правників проти корупції" та голови організації Олени Шостко про захист честі, гідності та ділової репутації.
15 березня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова (суддя Семіряд І.В.) частково задовольнив позовні вимоги керівника міграційної служби Харківської області. Інформацію, що містилась у відкритому листі до голови партії “Солідарність” - “Блок Петра Порошенка” В. Кличка, у статті «Закордонні паспорти: хто править бал?» визнано такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації начальника ГУ ДМС в Харківській області В.В. Гузя. Своїм рішенням суд зобов’язав опублікувати резолютивну частину рішення на сайті організації; стягнути з громадської організації на користь позивача моральну шкоду і частково відшкодувати судові витратити.
Адвокатом Дмитром Бойко, який представляв інтереси відповідачів, було подано апеляційну скаргу.
9 серпня 2018 р. Апеляційний суд Харківської області у складі головуючого судді І.С. Сащенко, суддів І.П. Коваленко, А.І. Овсяннікової задовольнив апеляційну скаргу ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» у повному обсязі.
У вересні 2018 р. В.В. Гузь подав касаційну скаргу до Верховного Суду, Слід зазначити, що у жовтні 2018 р. позивач пішов на підвищення: був призначений начальником новоутвореного органу - Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області.
22 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії першої Судової палати касаційного цивільного суду у складі головуючого – Синельникова Є.В, суддів: Білоконь О.В., Осіяна О.М. (суддя – доповідач), Сакари Н.Ю., Шиповича В.В. постановив залишити без задоволення касаційну скаргу В.В. Гузя. Отже, постанова Апеляційного суду Харківської області була залишена без змін.
Верховний Суд зазначив, що «Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі в їх сукупності й надавши їм належну оцінку, визначив, що позивач не довів, що інформація, розміщена на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції», поширена відповідачем, була спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації. Задовольнивши частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції здійснив втручання у право ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» на свободу вираження поглядів у спосіб, що не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже, допустив порушення статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Вказана інформація стосується ситуації щодо оформлення закордонних паспортів, яку відповідач поширив з метою привернути увагу громадськості до цієї ситуації, виразивши суб'єктивні оціночні судження, свій особистий погляд на події та власну критичну оцінку діяльності позивача, який очолює ГУ ДМСУ в Харківській області та є публічною особою».
У мотивувальній частині Верховний Суд наголосив, що «…з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина. Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу».
ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» вважає, що попри критику судової системи, захистити свої права через апелювання до третьої гілки влади цілком можливо. Ми вдячні суддям апеляційного і Верховного Суду за неупереджений і справедливий розгляд справи.
Людмила Панкратова, виконавча директорка ГО «Інститут розвитку регіональної преси», який надав допомогу по цій справі у рамках проектів юридичної підтримки журналістів, також наголошує на «важливості рішення Верховного Суду, яке підтверджує право громадськості (громадських організацій) вільно критикувати посадових осіб та привертати увагу громадськості до проблем, які виникають. Безперечно, що інформація, яку поширила громадська організація «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» становила суспільний інтерес. Я дуже рада, що наша робота (Інституту розвитку регіональної преси) є корисною та допомагає вигравати справи на національному рівні без звернень до ЄСПЛ».
Висловлюємо щиру подяку нашому адвокату, кандидату юридичних наук Дмитру Бойко за наполегливу кропітку роботу у процесі! Дякуємо ГО «Інститут розвитку регіональної преси» за надану допомогу по цій справі, а також колегам із різних громадських організацій, які підтримували нас, зокрема, Роману Лихачову (Чугуєвська правозахисна група), який представляв інтереси організації на перших засіданнях в суді першої інстанції, а також всім небайдужим громадянам України, які мають активну життєву позицію щодо протидії корупції!
Повний текст постанови Верховного Суду читайте тут
http://reyestr.court.gov.ua/Review/90643568
СЛУЖБА СТВОРЕННЯ ПРОБЛЕМ АБО ОДИН КЕЙС ВІД ДМС В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
…4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; …
(Стаття 2 Закону «Про громадянство України»)
Конституція України визначає право на зміну громадянства як одне з фундаментальних прав громадянина (Ст. 25 Конституції України). Здавалося б, реалізація цього права не повинна викликати ані найменших труднощів. Але у Харкові окремі представники ДМС України вважають інакше. Досить показовим є приклад, який наводиться нижче.
Громадянин України харків’янин Р., який постійно проживав і проживає в Україні, навчався в університеті, має постійну роботу в Харкові, кілька років тому вирішив реалізувати своє право на зміну громадянства і в 2014 році Р. отримав громадянство Литовської Республіки.
Після зміни громадянства Р. вирішив залишитися жити в Україні.Чотири роки зусиль пішло на те, щоб ДМС України почала процедуру припинення громадянства України. Нарешті у листопаді 2018 року вийшов указ Президента України про припинення громадянства Р. шляхом втрати (ст. 19 Закону України "Про громадянство"). Про факт припинення громадянства України громадянинові Р. було надано довідку про припинення громадянства України встановленого зразка.
Р. залишилось документально оформити своє постійне проживання в Україні, однак з боку Державної міграційної служби України харків’янин Р., тепер вже громадянин Литви,зустрів безпрецедентний, іноді навіть агресивний спротив, який полягав, у першу чергу, в категоричній відмові прийняти та розглянути надані документи.
Необхідні документи згідно з переліком, зазначеним у Постанові Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» (надалі – «Постанова №321») та вказаним на офіційному WEB-сайті Державної міграційної служби України, громадянин Р. приніс особисто до ГУ ДМС України в Харківській області, однак в їх прийомі було усно відмовлено, причому, різні співробітники наводили різні причини та відмовки, не дивлячись на те, що громадянин Р. просив хоча б поглянути на норми законів та нормативних актів з цього питання. Відповіді були на кшталт: «Це все не те», «Це вас не стосується», «А ми робимо тільки так.», «Вам потрібно виїхати.», «Вам необхідно отримати дозвіл на імміграцію.», «А як ви взагалі в’їхали в Україну?» тощо.
Жодного обгрунтування, що базувалося б на нормативно-правових актах, працівники ГУ ДМС України в Харківській області не змогли надати. Схоже, що ситуація з громадянином Р. виглядає незрозумілою для представників міграційної служби, тому вони вирішили взагалі не приймати ніяких рішень і навіть не брати документів для розгляду.
А між тим ситуація з громадянином Р. досить чітко описана у нормах чинного законодавства. Зокрема, п.17 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, із змінами та доповненнями, (далі – Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») передбачає, що іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, і, таким чином, перебувають в Україні на законних підставах.
Тепер це законне перебування громадянина Р. в Україні потрібно правильно оформити.
І у цьому випадку закон встановлює чіткі та зрозумілі приписи, а саме -
Згідно з пп.1, 2 ст. 5Закону України «Про правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства»:
1. Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.
2. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині сімнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
Здавалося б, працівники ГУ ДМС України в Харківській області мали б зрадіти тому, що чинне законодавство чітко і недвозначно врегулювало існуючу ситуацію, та оформити посвідку на постійне проживання для харків’янина Р. Тим більше, що у п.19 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства» зазначено, що органам державної влади заборонено вимагати від іноземців або осіб без громадянства, членів їхніх сімей, роботодавців та інших осіб будь-які інші документи або відомості, не визначені цією статтею, для видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.
Не звертаючи уваги на правила, встановлені Постановою №321, працівники ДМС продовжували наполягати, щоб Р. здійснив іміграцію, тобто спочатку виїхав з України, потім отримав дозвіл на іміграцію і подав копію рішення про надання дозволу на іміграцію для отримання посвідки на постійне проживання. У той же час п.34 Постанови № 321 абсолютно ясно вказує, що для оформлення посвідки іноземцям, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території, замість рішення про надання дозволу на іміграцію, подається довідка про припинення громадянства України встановленого зразка, видана територіальним органом/ територіальнимпідрозділом ДМС.
Довелося громадянину Р. звернутися за захистом свого права до суду.
Отже, на сьогоднішній день ситуація виглядає наступним чином:
-
Громадянин Р. звернувся з позовом до суду про визнання неправомірними дій ГУ ДМС України в Харківській області та з вимогою зобов’язати останнє прийняти документи до розгляду. Лише прийняти! Цей позов у суді першої інстанції було вирішено на користь громадянина Р.
-
ГУ ДМС України в Харківській області оскаржило це рішення в апеляційному суді. Тобто державна установа просить зафіксувати у судовому рішенні своє право не приймати документи до розгляду!
-
Співробітники ГУ ДМС України в Харківській області не можуть або не хочуть навіть зрозуміти, як можна стати іноземцем, постійно проживаючи в Україні, хоча чинне законодавство досить чітко регулює подібні ситуації.
-
Співробітники ГУ ДМС України в Харківській області, усно стверджуючи, що громадянин Р. незаконно проживає в Україні, не можуть послатися на норми законодавства, що підтверджує начебто незаконне проживання громадянина Р. в Україні та не змогли, при явному бажанні, оформити протокол про нелегальне проживання в Україні за відсутності підстав для цього.
Виникає питання: чи відповідають своїй посаді державні службовці, які не знають законів і навіщо вони створюють проблеми там, де їх немає?
Апеляційний суд Харківської області підтвердив право громадського об’єднання на свободу вираження поглядів і критику публічної особи
З моменту свого створення (2014 рік) ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» у процесі статутної діяльності дійшла висновку, що значна частина адміністративних послуг в Україні надається споживачам через посередницькі комерційні фірми, які існують і діють тільки завдяки своїм тісним корупційним зв’язкам зі службовими і посадовими особами Державної міграційної служби України. Через фірми-посередники (турагенства, консалтингові, юридичні фірми) швидко, але за додаткову плату, можна "вирішити" проблеми, пов'язані з запрошенням іноземців в Україну, отриманням закордонного паспорта або посвідки на проживання для іноземців, одержанням громадянства України, тощо.
Починаючи із 2015 року громадська організація публікує серію матеріалів щодо фірм-посередників та їх можливих корупційних зв’язків із представниками міграційної служби в Харківській області. За інформацією, наданою нашою громадською організацією, відбулося порушення трьох кримінальних проваджень щодо фірм-посередників та посадових осіб ДМС України, які пізніше були закриті.
ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» також активно повідомляла правоохоронні органи України, Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, Адміністрацію Президента України про нагальні проблеми у цій сфері. Втім, більшість державних органів пересилало заяви до ДМС України. А відповіді керівників ДМС носили характер «відписок».
Численні суб’єкти протидії корупції Харківської області так і не відповіли на головне питання: чи можна прискорено одержувати закордонні паспорти через фірми-посередники без корупційних зв’язків із посадовими і службовими особами міграційної служби?
Однак порушена пізніше кримінальна справа проти заступниці Голови ДМС України Д. Пімахової, викриття організованої групи в Києві надали очевидну відповідь на це питання. А у Харкові належної реакції місцевих правоохоронців у розслідуванні незаконної діяльності комерційних структур (фірм-посередників), пов’язаної із зловживаннями службових осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та його територіальних підрозділів, ми не побачили.
Навпаки, замість того, щоб критично розібратись у фактах, які були оприлюднені нашою громадською організацією і провести справжні ефективні перетворення у підвідомчій службі, 16 січня 2016 начальник ГУ ДМС в Харківській області В.В. Гузь звернувся до суду із позовом до ГО "Всеукраїнська ліга правників проти корупції" та голови організації О. Шостко про захист честі, гідності та ділової репутації.
15 березня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова (суддя Семіряд І.В.) частково задовольнив позовні вимоги керівника міграційної служби Харківської області.
Адвокатом Дмитром Бойко, який представляв інтереси відповідачів, було подано апеляційну скаргу.
9 серпня 2018 р. Апеляційний суд Харківської області у складі головуючого судді І.С.Сащенко, суддів І.П. Коваленко, А.І. Овсяннікової задовольнив апеляційну скаргу ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» у повному обсязі.
Таким чином, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова, яким визнано інформацію, що міститься у відкритому листі до голови партії “Солідарність” - “Блок Петра Порошенка” В. Кличка, у статті «Закордонні паспорти: хто править бал?» такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації начальника ГУ ДМС в Харківській області В.В. Гузя, було скасовано. Також скасовано зобов’язання опублікувати резолютивну частину рішення на сайті організації; стягнення з громадської організації на користь позивача моральної шкоди і часткове відшкодування судових витрат.
Протягом цих років ми не коментували публічно цей судовий процес, щоб судді мали змогу неупереджено розглядати справу.
Висловлюємо щиру подяку Дмитру Бойко за наполегливу кропітку роботу у процесі! Дякуємо ГО «Інститут розвитку регіональної преси» за надану допомогу по цій справі у рамках проектів юридичної підтримки журналістів. Ми вдячні колегам із різних громадських організацій, які підтримували нас, зокрема, Роману Лихачову (Чугуєвська правозахисна група), який представляв інтереси організації на перших засіданнях, а також всім небайдужим громадянам України, які мають активну життєву позицію щодо протидії корупції!
Повний текст постанови апеляційного суду можна прочитати тут.
Інтернет-голосування за кандидатів до Громадської ради при Національному агентстві (АРМА)
Наприкінці 2016 р. в Україні розпочало роботу Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочено – Агентство з розшуку та менеджменту активів або АРМА).
У вівторок, 10 жовтня, усі громадяни, які проживають на території України, зможуть проголосувати за кандидатів до складу Громадської ради при АРМА. Дуже важливо, щоб Громадська рада при Агентстві діяла прозоро, неупереджено, була незалежною від політичних еліт. ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» висунула кандидатом для участі у конкурсі Подільчак Ольгу Миколаївну, яка є висококваліфікованим і доброчесним юристом – кримінологом.
Трохи статистики
За 6 місяців 2016 р. в Україні за кримінальні корупційні правопорушення було засуджено 227 осіб (Звіт про стан протидії корупції, Форма № 1- КОР). Із них 60 осіб (26 %) були звільнені від покарання, а 123 особи обійшлися штрафом.
Покарання у виді позбавлення волі на певний строк отримало 22 особи.
Серед корупціонерів НЕМАЄ державних службовців 1-2 групи, народних депутатів, депутатів обласної ради, посадових осіб місцевого самоврядування 1- 3 категорії, суддів та інших службових осіб судової гілки влади, службових осіб і працівників органів прокуратури (включаючи військову), СБ України.
За цей же час в Харківській області було засуджено 6 корупціонерів. Із них до позбавлення волі – тільки дві особи!
Вражає ще одна цифра: встановлена сума збитків від злочинів цієї категорії в Харківській області складає 1млн. 740 тис. 568 грн, а відшкодовано менше одного відсотка від цієї суми – 14 тис. 917 грн.!
Експертне обговорення ефективних інституційних механізмів захисту викривачів
17 травня 2016 р. “Всеукраїнська ліга правників проти корупції” разом із коаліцією громадських організацій, які об’єднались в Ініціативу 11, провели круглий стіл на тему: “Інституційний механізм захисту викривачів”. В дискусії взяли участь народні депутати, представники офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), українські та міжнародні експерти.
Одним із ключових питань було наступне: чи надавати спеціальні повноваження щодо захисту викривачів Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або НАЗК? Було висловлено також думку про необхідність створення окремого уповноваженого органу захисту викривачів.
Необхідність створення надійних гарантій захисту викривачів підтримали народні депутати, представники НАЗК, НАБУ та представник Уповноваженого з прав людини. Втім, вони зазначили про необхідність уважного та поміркованого ставлення до розробки кожного елементу такого механізму.
Так, голова Комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв підтримав ідею закону і готовий допомагати його практичному втіленню, однак застеріг, що без оновленої прокуратури і судової гілки влади жоден механізм захисту не стане дієвим. Тому, в першу чергу, необхідно відповісти на головне запитання: як подолати саботаж судів та прокуратури?
Народний депутат Сергій Лещенко зазначив, що це важливе питання, яке потребує подальшого обговорення для вироблення надійних та ефективних гарантій захисту викривачів.
Виконавчий директор міжнародної неурядової організацій “BluePrint for Free Speech” Сьюлет Дрейфус (Suelette Dreyfus), Австралія наголосила, що викриття є одним з найпослідовніших та найефективніших засобів боротьби з корупцією, коли важлива інформація одержується від людей. Але для захисту викривачів потрібен власний закон. “Якщо ви хочете, щоб люди сміливо повідомляли про факти, які є загрозливими для суспільства, ви повинні захистити їх належним чином там, де вони працюють, а також в особистому житті, щоб вони були впевнені у своїй безпеці”.
Міжнародний експерт також зауважила, що ми живемо в епоху прозорості. Є хороші і погані сторони цього, інколи важко отримати правильний баланс між особистим життям і необхідністю боротьби з інституційною корупцією. Введення захисту викривачів є частиною такого балансу.
На думку СьюлетДрейфус, має бути декілька каналів розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам: ЗМІ, омбудсмен, профспілки, агентства з охорони навколишнього середовища або здоров'я.
Присутній на круглому столі експерт Центру відповідальної демократії LUNA Боян Баіч (Bojan Bajic), Боснія і Герцеговина, вважає, що захист викривачів має базуватися на бажанні уряду та парламенту подолати корупцію. А вивчення реальних кейсів інших країн, де діє таке законодавство - це передумова написання законів або поправок до них.
Боян Баіч зауважує, що українській владі, депутатам, які голосуватимуть за законопроект, треба дати відповідь на одне запитання: наскільки їм цікаво захищати тих, хто бореться з корупцією?
На його думку, створенню в Україні ефективного законодавства із захисту викривачів, (наприклад, корупційних правопорушень), сприятимуть три складові: політична воля до боротьби з корупцією та чесне й відкрите запрошення до таких дій, заохочення громадян бути викривачами корупції; захист і створення позитивного іміджу викривачів; індивідуальна словесна вдячність кожному викривачеві.
“Необхідно надавати допомогу і заходи безпеки викривачам до, під час і після того, як вони просигналізували про корупцію. В країні має працювати спеціальний публічний офіс. У Боснії на законодавчому рівні встановлено 60 днів на допомогу викривачу, тобто на його досудовий захист. Експерт не вважає достатнім “надання тільки судового захисту викривачу”.
Оксана Нестеренко (член громадської організації “Всеукраїнська ліга правників проти корупції” та експерт “Ініціативи 11”) запропонувала запровадити спеціальний припис щодо поновлення викривача на роботі у разі незаконного звільнення протягом 10 днів та обов'язковість виконання такого припису.
Водночас, учасники обговорення дійшли висновку, що під дію закону і, відповідно, його захист, повинні підпадати особи, яким стала відома інформація про шкоду та загрозу суспільним інтересам в колективах, де вони працюють або навчаються, а також особи, які знаходяться в установах виконання покарань. Тобто, йдеться про працівників державних органів, банків, вищих навчальних закладів, засуджених тощо, - пояснила юрист Центру демократії та верховенства права Тетяна Семілетко.
Для отримання статусу викривача, який зазнає переслідувань на роботі і бажає захистити свої права, пропонується звертатись до офісу Омбудсмена, в якому працюватиме окремий представник саме у сфері захисту прав викривачів. Завдяки прийняттю цього закону розробники прагнуть заохотити викриття інформації, насамперед, через внутрішні канали всередині колективу, формувати загальну культуру добросовісного викриття в Україні.
За результатами обговорення було ухвалено рішення про необхідність створення робочої групи для розроблення дієвих механізмів захисту викривачів, які не будуть обмежуваться лише судовими гарантіями захисту їхніх прав. До складу робочої групи ввійдуть провідні українські експерти - члени громадських організацій, науковці, народні депутати, представники офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, НАЗК.
Довідка: юридичною мовою, "викривач" – фізична особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, розкрила, або здійснила підтверджену реальними діями спробу розкрити інформацію про шкоду або загрозу суспільним інтересам з боку інших осіб.
Experts’ Meeting “Protecting Whistleblowers from Prosecution” in Kharkiv
On April 22, 2016 NGO "Ukrainian League of Lawyers for Corruption Combating" together with "Initiative 11" coalition held an expert discussion on introducing draft law to protect whistleblowers from prosecution being retaliation for their reporting acts of corruption, abuse of power, human rights violations and others.
Olena Shostko and Oksana Nesterenko ("Ukrainian League of Lawyers for Corruption Combating") were moderators of the meeting. More than 20 experts took part in the discussion, among them there were lawyers, civic activists, experts in the field of criminal law and criminal procedural law, experts in the field of preventing corruption, as well as a number of scientists.
The participants of the meeting discussed the issues concerning some dangers threatening the whistleblowers. Specifically they regarded charging the whistleblowers with deliberately giving false information of the offense or with false testimony and calling them to criminal liability for disclosure of classified information.
The experts gave recommendations on the implementation of law guarantees to protect the whistleblowers from criminal persecution and possible mechanisms for their rights protection. Namely it was about creating mechanism of whistleblowers pre-trial protection and the role in this mechanism played by the National Agency for Preventing Corruption and by the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights (the Ombudsman).
Special attention was paid to the need of creating a national defense fund of whistleblower protection and the united register of whistleblower cases.
After the theoretical part, the two specific cases were presented to the participants of the expert discussion; it was Attorney-at-law Anatoliy Tarasenko who spoke about them. The participants had the opportunity to ask questions through live broadcast to Alexander Ruzhansky, who became a victim of persecution after he had published information on the elite real estate in Kyiv purchased by Kostiantyn Kulyk, the Head of the Military Prosecutor's Office of ATO (Anti-Terrorist Operation). Anatoliy Tarasenko also told the participants about the case of a volunteer programmer Ivan Yani from Odessa, who worked with open government data and who was later accused of breaking the Ministry of Justice site.
These two cases showed a huge problem of vulnerability of the citizens who report socially dangerous acts or transfer information of public interest and therefore they proved the urgency of the draft law having been discussed by the experts during the roundtable.
